40% каністр AdBlue в Україні не відповідають стандарту. Ось що це означає для двигуна

Дослідження, яке варто прочитати перед заправкою

Восени 2025 року Інститут споживчих експертиз повторно перевірив популярні марки AdBlue, які продають на українських АЗС. Результат: 40% зразків не відповідали стандарту ISO 22241. Це краще, ніж рік тому — тоді показник був 70% — але для водія чи логіста цифра означає одне й те саме: із двох випадкових каністр AdBlue одна цілком може виявитися непридатною для двигуна, який заправляють нею щотижня.

Проблема в тому, що на вигляд і на запах підробку від оригіналу не відрізнити. AdBlue — це прозора рідина без кольору, і візуально бракований реагент нічим не відрізняється від якісного. Дізнатися правду можна тільки лабораторним аналізом.

Що саме ховається в каністрі

У дослідженні 2025 року найгірший результат показав один із реагентів: вміст альдегідів перевищував допустиму межу у 7 разів — 34 мг/кг замість дозволених 5 мг/кг за ISO 22241. Роком раніше в іншій партії тієї ж категорії виявляли п’ятикратне перевищення натрію, підвищений вміст міді й магнію — типовий слід того, що виробник розводив сечовину неочищеною технічною водою, а не деіонізованою, як вимагає стандарт.

Формально це «той самий» AdBlue: концентрація сечовини може навіть укладатися в діапазон 31,8–33,2%, який вимагає ISO 22241. Але саме домішки — метали, солі, залишки неякісної сировини — і є головною загрозою для системи SCR (Selective Catalytic Reduction), яка дозує AdBlue у вихлопну систему дизельного двигуна.

Чому це дорожче, ніж здається

Форсунка дозування AdBlue розрахована на роботу з чистою рідиною певного хімічного складу. Коли в реагенті є зайві солі металів, вони поступово осідають на стінках дозуючої системи та в каталітичному блоці SCR. Наслідок — не миттєва поломка, а повільне накопичення відкладень, яке за кілька місяців закінчується або блокуванням форсунки, або виходом з ладу самого каталізатора.

Ремонт чи заміна блоку SCR на вантажівці чи сільгосптехніці — це вже не сотні, а десятки тисяч гривень, плюс простій техніки на час ремонту. Порівняно з цим вартість лабораторної перевірки партії AdBlue виглядає як страховка, яку просто ще ніхто не купив.

Хто ризикує найбільше

Найуразливіші — не приватні власники легкових авто, які заправляють AdBlue літрами в мережевих АЗС, а компанії, що купують реагент каністрами чи бочками для власного парку: логістичні оператори, аграрні підприємства з технікою на дизелі Євро 6, сервісні станції, які самі перепродають AdBlue клієнтам. Одна партія неякісного реагенту — це ризик одразу для кількох одиниць техніки, які заправляють з одного джерела.

Саме для таких закупівель має сенс не покладатися на етикетку постачальника, а перевіряти партію окремо. Аналіз AdBlue AUS 32 в акредитованій лабораторії охоплює вміст сечовини, лужність, біурет, альдегіди та метали — тобто саме ті параметри, за якими в реальних дослідженнях знаходили відхилення.

Що показує лабораторний аналіз

Стандартна перевірка AdBlue включає близько 18 показників за методиками, узгодженими з ISO 22241 та державними стандартами ДСТУ ISO 22241-1:2009 і ДСТУ 7312:2013. Окремо визначають вміст сечовини (методом К’єльдаля або спалювання), лужність — потенціометричним титруванням, концентрацію біурету (не більш як 0,3%), альдегідів (не більш як 5,0 мг/кг — саме той показник, який найчастіше «підводить» неякісні партії) і вміст металів методом ICP-OES.

Результат оформлюють протоколом, у якому кожен показник порівняний з допустимою нормою — цей документ можна пред’явити постачальнику як підставу для претензії, якщо партія не відповідає заявленій якості.

Що робити перед великою закупівлею

Три прості кроки знижують ризик отримати брак. По-перше, не купувати AdBlue у постачальника, який відмовляється показати сертифікат відповідності ISO 22241 на партію. По-друге, для регулярних оптових закупівель раз на сезон перевіряти AdBlue в лабораторії незалежно від запевнень продавця — особливо якщо змінився постачальник або партія значно дешевша за ринкову ціну. По-третє, зберігати зразок і накладну з кожної партії — якщо реагент виявиться неякісним, це знадобиться для претензії.

Ринок AdBlue в Україні поступово стає чистішим — цифра 40% краща за торішні 70%. Але поки третина-половина продукції все ще не проходить перевірку, єдиний спосіб знати напевно, що заливаєш у бак, — це аналіз конкретної партії, а не довіра до бренду на етикетці.